Бігли дівчата, блищали намиста.
Тиша,  - аж ясні краплі на крильцях.
Жайвір. Синиця.
Два птахи застигли.
Вляглися в літа вбрані хати.
Навмання кликала вільха.
Збратана в сад дихала ткаля.
Вийшла на двір, а вишня, як зацвіла,
літня Тамара, вся в квітах,
зачитала дівчатам свій вірш.
І на вітрилах хмар
зацвіли її три світи.
Тільки й мить, як заквилила...
Цвіт-краса на щастя... вижила...
Білий сніг снаги в зіницях дівчат.
Крижана калина-тичина.
Білий цвіт заплакав, замазавсь.
Аж над тими схилами впала слива.
Аж ціла рідня згасла на днях.
Стали рідні ранами життя.