Вечерне, все темне, перетерць весен.
Не теревень! Не телепень.
Леле, трелеле терен без зерен.
Не втелепенеш веснем,
Ген все ще вербне, -
зелевенькне березень.

Вперед, ей, репер з мегер! Не теревень!
Десь встеже в тебе рецензент невеселе.
Менестрель - це прецедент ще з печер.
Перелестне через весь степ перепел.
Лепет. Вереск. Трепет. Шерех. Нерест.
Берег збереже тебе. Переверне гречне.
Геть пересвердле серце в себе.
Терем весь змерзне... Еней цей з небес.
Гне трем весь пек. Тепле зве й не йде.

Веретенце небес вже менше мерзне.
Ще не лелече з небес. Все ферментне.
Тебе вперше гне скелет. Пекельне.
Спересердне вередленьке в лепет.
Щедре зве геть через джерельце.
Зжене геть все. Через гембельне
 дзеленькне, теребенькне серце.
Земле, вже тебе не бере цей терпець.
Тепле земле, це не презент, це перелетне.
Ех, не перебереш це все кремезне.

Вчетверте не вернеш, це тверде серце.
Йде телепень в склеп. Без тебе йде.
Без мене геть згребленде в герць.
Не збереже це всемерене дереш.
Геть все знесе! Це в мене, легенде.
Ревеш, бедзе, в степ. Це вже червень.
Ревеш менестрель. Не лепехне тебе.
Геть, швегерець, десь жне левенчер.

Втретє ремейк. Еге ж те,  безперечне  мре.
Тече герець без тебе. Не телепень єресь!
Скрегече, дзелетребене смерть з жертв.
Стережелезне крейсер перед дебешем.
Зелене деревце ледве шневреє, перебне.
Все легеньке стережем, геть зшернем себе.
Чередне екс-чернець з бремен. Треш!
Ех, щем, глереме. Гей свекр спер шельмель.
Черем  трепець ще десь гегерче стрем.
Весь переденець реве-рве.
Гребе серед  стебел геть все.
Десь ще ссе тебе, леве, цей гедзь.

Еге-ге-ге, це вже в тебе зле серед берез.
Ще й  велече себе, бере ємне. 
Нелегке смекне тебе в день .
Де ще те сердешне деревце з лебедем?
Берег шлевчене, квестне  вперше сестер.
Пережене тебе, смерде, через березнече.
Невже,  через теє черлене, егей,  егей,
через степ - в червень. Крекче сквер.
Семен з перележнем йде в медресе.
Є ще в мене, перепечене весне, грець.
Невже, цей березень  спереперце,
щей пересерпне в вересень.