| Варел Лозовой***| Блін, пацани! Весна приперла  й тьолки нагло лізуть в очі,
 дрочити в мізках люто змушують притьма.
 Дибки огир стає, годен вернути повні ночви.
 Заколивала його нахрін в стійлі нидіти зима!
 
 Весна придибала, обрізала спідниці,
 обдерла пальта з втомлених рамен,
 цицьохи випнула нахабно та сідниці
 і в посиланнях впхала
 на початку свій домен.
 
 Весна довідалась і памперси заметів
 набряклі борлаками, впрілі волоче в смітник.
 Пакує в стоси гофровий картон,
 з ринкових цуплений наметів…
 Бомжара п’яна й на пів ставки
 соціяльний робітник!
 
 Весна розлилась в трельяжі калюжні,
 ікла буруль вхромляє попід комір прямо в карк,
 терпляче вислуховує в одвіт слова паплюжні
 і тюпки дріботить курити сором’язно в парк
 .
 Там гембоньки закоханих злипа в цілунок,
 під блюзку суне пестить хтиві мацачки…
 Гівном собачим густо вишитий лаштунок
 оголює паяльником руки.
 
 Нарцисом жовтим та мімозою ґендлює,
 шпаком щоночі недорізаним кричить,
 на ревматичний біль в коліні лівім репетує
 і додає ультрамарин в небес блакить.
 
 Прийшла весна та зашарілися кобіти,
 зарожевіли файні щічки в чічок молоді.
 Баньки на них вилуплюєш і ніде їх подіти,
 відбивши майтки справні з брижами в воді.
 
 
 | 
 2021 © Варел Лозовой |