наша країна поділена на квадрати на сектори наче це такі правила гри пройти неушкодженим повз усіх потенційно хворих
не потрапити на швидку "до скорого" майже звучить "до скорых"
нашу країну вигадав закомплексований літератор-постмодерніст з кризою середнього віку
коли виникає потреба вирішувати якусь проблему велику щоб забути про купу дрібних поки не опинишся поза грою
коли ніхто більше з тих хто питав як твоя температура не заговорить з тобою
наша країна поділена на квадрати на сектори рецептом безсмертя поганим повітрям розбитою колією
коли ще випаде нагода так поговорити з нею про те що боліло життям закресленим голкою олівця теплою стернею що коле до крові
наче слова існували раніше знайомі в забутій мові
наша країна дівчинка що болить кожного дня кожного затемнення виходу за периметр якщо не вб'ють то пробачать
але ані смерть ані любов тут нічого не значить
у темному горнятку маскувального болю слів
скільки у тебе якось ти сполотнів