Київ, ми світлі сини, ми гідні мислі віків.
Твій світмістичний стрім з-під візич чинхізів.
Київ, твій хист - і ми рідні всім світлим.
вищі візії ізвічній ниві бідних співців житіів.
Ризик грішних і мир, виплід і світ в житті мрій.
Ти нині, рідний Київ, пильніш книги слідчих.
Зичиш всім зірки з ликів і виріїв, з причини виїздів.
Київ, твій дикий біль, в місті Вінниці прикрили зими.
Підмістник Киллії відкрив рідним збір-витвір.
Схим під схил річки зліг в бік тинів. І ти - щирий Дніпр.
від чистивніших випрідивсь, - ти із тисків віридиції втік.
Київ, - ти в білий Львів, - між вінницькі Біблії житій?
Збірні ірші від східних листівицистиків і від гімнів.
Київ, твій живий плин свідій і гільдій. Виширитий збіг.
Ці ліритмічні світи війтчих з-від жінки з інціми в сні.
Ці міріїтимні кривини з тих віртіїв звивились з висі.
Ти відбив випікрифів тісний зміст з симптір’ї мір і лір.
Київ, ти зміг гнівними дідічивськими вічьми звізити біль вдів.
Ствіріпимілимили ці римші, ликимні присквілі під грізний Дніпр.
Стихійними, прикримськими злились їхні сили - вицілили прить.
Хміль тих битв, і ти всихився в живітрицький Ікс,
чи ніж пізніш зійти від впливів.
Ідимлік з-під вигірних втіх, ти в житіликівській кілірійні зник.
Твій війт, відкритий Київ, він визичив всіх, привільні із вільних мрій.
Слівжилий ківш підвирив вій східних, - чи Либідь спільні вирили.
Привпливці кривці і вжитці підкривдили інші істини.
Ти з-під вільних кривд звиклий витрити бісівські діри рідних.
Ніби із них всі ці видівші світ, виміртились в христівців.
Київ, ти підглибинний виділ з вівці, із-під містіїнізмивсь.
Дійшли ми в твій Трирій віршів, - від інквізиції вічних.
Київ, із ніщивних місій між різними, чи зміг би ти вижити?
Чи виївби милібність лірних книг? Чи з фізики діл синівських?
Чи біскігівся Дніпр під твій міф? Чи згнив би в іллізні втіх?
Київ, ми світлі сини, ми гідні мислі вікінгів.
Твій світмірічнний Стриїв із всибісич чинхізів.
Чи ті візії під твій хист - ми рідні всім світлим.
Ми, бідні лірники, в вічній ниві співців кий-житіїв.
|
