на громадянській війні поміж пеклом і раєм
весь в драматичній симфонії спалених сонць
я забісовано неба комп’ютером граю
між Стоунхенджом і храмом кавказьким Звартноц

це «між» колись хтось невправно назвав «Україна»  
хоча тут до краю бігти століття не дні  
тут вибухом першим протуберанять калини
й спіралі CD-галактик діджеять пісні

тут клавіші зір вкриті ран ранковою кров’ю
тут голос хрипить а небо тремтить у руці
як саундтреками линуть в верхів’я з низов’я
інопланетні тварини й земні горобці

тож я випускаю з поранених пальців птахів
над світловими бар’єрами поміж світів