як хітиновий покрив життя захищає від рухів чужих від подихів гумового вітру
діти грають м'ячем з голови продавчині фруктів на ятці
хижа посмішка дитинства
не тримай мене за руку ми впадемо все рівно у прірву мовчання молитви
ти знаєш якісь то читай їх на пам'ять знецінення мотлоху слів
то читай їх і плач за життям що минає у спокої жаху
сну напередодні пробудження
то читай їх і плач за дитинством чи юністю старістю
пристрастю слів
та зробити нічого не можна з цим більше ти знаєш
мовчання найкраще золото срібло платина цього міста
не тримай мене за руку ми вигадані істоти персонажі без реплік
нам сниться що ми живемо і тому живемо ми ти знаєш
і не нам це мабуть сниться а комусь іншому
інший завжди правий але не ми
не порозумітися із собою
не забрати нічого з улюблених наших книжок
і зупинок трамваю який вже нікуди не їде
не порозумітися з розкладом що це за спів за вікном
всі знайомі слова але жодного сенсу немає
не тримай мене за руку все залишається нам