Ага, жигало скрипаль… -
Каліч-параліч страждальця!
Щось ти, чувак-театрал, за цей
спектакль-карнавал перейнявся!
Я мав вчора провалля неандертальців,
немало, в театрі аврал-зашквар,
закалатав аж шквал кресал зухвальців.

Пам’ятаєш, там були постояльці,
В партері, де здалека деренчали
спалахи в задзеркаллях маляра.  
В кресальнях. Од, цурпалка, в опахальнях.
Так що ж, - там, є німа сцена, як  заклякла  
в педаль скакалка на катафалках.
Простирадло танталових мук неньки.
Пам’ятаєш, як там, як реально рожала
мертва мати з талером в пальцях.

Так вона перележалась на цимбалах,
геть вся, а змалечку була в централах,
як вчора, як на кувалдах, грала лялечка Валька.
Ай, перестраждалась, неначе вся ця
алгебра за теоремами Ферма набралась.
Ага, ага, а як там, сцена шакала,  як ця мертва
кралечка зачесалася,  навела там жаху.

А що, - файна ця жаляча сцена, де зал в емалях,
А яка ця стара карга, переваляна ляля-халява,
заклякла в сандалях на Версаль Москаля,  
як закаялась на шваль, на краль, на ткаль.
А там ляля-шваля, неначе вдалий смалець,
захляла на катафалках та запала на кальян.

Нажралась так, аж сама Галя, як  шакаляче
сальце в закалатальнях напартала,   на перевалах.
Так, а це ж такий стався скандал для театра,
Аж зайшла перепалка в перевдягалках.
Весь театр перелякався на кеха-хаке Галки.
Аж вся кефалька з опахалами давала драла
на калаталках,  на стрекалках з медалями.

Ага, а ще пам’ятаєш, як там набалакалася
вся зала на шпаргалках ухвал маршала,
а як навалювала свалявка на педаль Вальки,
без гальм, гвалт-кагал весь плаче за медаль,
а вона в перепалках зі шпалами в партері - кштальт.

Така, якась м’яка такса за наш еатр на галявках,
Так, це наша смалятинка на землечеркалках з уяв,
екстракт регалій  на весталках в нашого театрала.
В пальмах плакса чвакає факел на п’єдесталі…
а заплаканий генерал-театрал не знає бентег.
Яка ж це закалка, - якнайзавзята клятва закляне!

Удаль-гевал замарав весь театр, зататакав все мальвам.
Наш шеф-маклер забалакав нам весь квартал.
А ваш камчадал закремсав весь арсенал.
Цей сталкер накрякав нам ареал геральда.
Шакал-вандал верзякає, крякає, дзвякає, чмакає.
Якась мараляча післяера карає наш театр.
Заблякла палятинка в нас, забалакав весь наш
характер-закалець, а наша печаль в театрах
на причандаллях жвакає щенят.
Але ж, бувалець, все це наклеп,  -
наш театр - це запал дня в переддалеч.