Ай, як вдаряв в юрбу наш давай-кулак, в ту хмару-мамулу. Ну-ну, думаю, Кузьма, - я ж, шахтар, газда Мамула. Я люблю кудлату Жанну-Дарк, тамаду з Ґданську, з майдану. Ну, думаю, - ну шум, Жаннуся, - хай тута уляжуться. Майданусь. Аж, так-так, штурмують душу, убрався в шхуну дамаську. Загурчав там пуп на Савву, як тайфун на круху-луку. Муку, яку я завдав Панкрату муку, зашпулькнув в тайгу. Ну, думаю, як жаль, шукаю сумбурну Уляну, ну, аут, я тута скрутнувсь, ну-у, закружляв, як в журавлях, а-у-у... Згадую там, як сяяла Сула на всю гарну балку сум’яттям. А я в Гадюках так жахався, а в Ярах я грав стандарт на сурмах. а там, в Чуйняках галасував лайку за дружбу на любаву-бурлаку, а як там, наш бабай Макар, майданувся, пугачав та лякав сам Стамбул. Згадую, як злюк-тарантул зататуював спраглу муху, як у нас залюбував Гнат на тараньку мавку Любу. Уй, - я гукав в сурму на зарубу, та, як татарахнув в яму, Звук аж з ям лунав , а Мурат «ану-в-яр!» на шахтаря Кузьму. Ай, як вдаряв в юрбу наш давай-кулак, в ту хмару-мамулу, згрудався в таку авантюру- тарабарку, в баранячу качуру, в ту самую гучну гармату пушкаря Явтуха, згадую, як я брався в звук-нагача та заладнув з ума в пам’ять. Згадую, як я заявляв щастя парубку за малагу, зазнайкував: «я буду!», «я мушу!», «я заступлюсь!». У чуття ярмачан запускав чашу бунтаря «за майдан». В цю лукаву каламутну штуку сам зарубався на краю мальв. Згадую, як застаркувату дурну машкару рубав всю, як з бай-бамбулам замайданувся чаркуванням, аж забухав рай-нарзан, Як я нахвалявся, на вухах здавлював тую жаль з Марса, як управлявся в крутах, а в рабах шарувавсь за Марту. Загадую за нашу ватагу славну та арматуру купця з Марганця, Лук’яна, ну, як там, наш Манкурт, нагарувавсь за аркаду Мар’яну. Згадую, як замахнувся дукач На нашу Даньку в Тумаках, залаяв на щучу свару в бурлах, а дружка «Ану з яру!» Згадую, як дав маху в Зузюмську Пущу, а там, у Прагу. Як там наш князь-мавр квазалякував думу Курашу. Як я шукав люду, як кажан, за зайву пугайку з Тулу. Зразу завтямував я, якраз тута наша правда-танайдайка. Ан-ну, залютуй вуркрай- пустка в таку мальву-бучу. Дай, гультяю Бульбашу, за дякую атаку в любаву, а брату-бувальцю, Уласу Вандалу, дай тую мантачку, аб, я затягув мангал в Лавру з жаху Кулясу. Як знущаються у нас над русаллю, а за цю, Люсю, - маразм! Ай, ляпсус, та якраз, - Люля-люкс, шла в гнану арауру. Згадую, як зраду, як ману, як задурювався бамбула в Лазурах, взяв в акурат скавуч за бучу-душу, за цю байдюгу. Ух, лупаю, як баран на Амур, бачу струнку чайку. Ух, чую Байду, в сум’яттях Даль-краю, мабуть, каламчадал. Уть, рубають, баляндрасулять з страху куркуля Сагайду. Так бралась дружба куркуля в канкан за смугу-райдугу. Я, буваю скручу уста, смургалюсь в Макабу, та зганьблю хвальбу душ в путах, в канюках. Я, бачу мадам Тамара, бачу Тамару, як рубають, б’ють, - ух, заб’ють тяму! А вашу ура-службу збувають та кнутять у сказу, Дають на душу кабалу людям, як наблуду заблудшу, А так баглають за наш базар, за майдух, за канюк, А, так навчать, як украдуть зайву душу в камбуз. За марну правду з вуст наш Байда зашкугульнувся. Я за клямку-башту загуглюмлюю укантувача Сагайду. Ай, упав з дубу, як на паску, вказують на пляму в Мурах. Так, я, засягався, за накрутку тлуму, та н-на, Калькутту! Ну, зажрався, ну за гранююсь, ну, заглумлююсь, чуть-чуть, упхнув жака Каламбура в тряжужку, а там змалахнувся, заваландався на гражд наш майдан. Яка була шара в крука, так аж з кубла духу загула! Рушаю, Уласу, - а там така буря, ай, душа - на Парнасах. Загуцанулась з ґлузду мудра Тамара в гулях-гуральнях, намарюялась на владу за цю чудну Паннулю-ґвалтулю. Якась рука взяла за пазуху цю сплюху: тут в кузнях «Вражуля». Ляпнув за шкуру, гарячу каву, та на карту. Дарма нам дах! Аж, жаль, брата Уласа, як там був, так зразу убрався з майдана бурлака Кузьма Бамбула. Так, пря за грань щастя, а такая задрала ця павуча Паннуля, та бувають, як заждуть в науках та й в майданах нам царя Бляха, так й бажану манну кашу закажу з бульвару та з базару та нашу зубасту Паннусю ухвалю з Тянь-Шаню.
|