Боговус. Хто з дому здув. Тут був труп.
Тю, дух, то костюг. Душно. Хлурно. Дурно.
Голос з двору. Гу-гу-гу! Тут мурують муру.
В горло дозу. Нюх. Фу! Жуть. Муть.
Кордюбнув трупну сотню богунку.
Повтор гострого одрубу з дубу.
Нурфоломій з обозу брьохнувсь.
У тонус проклюй тусю-гусю,
цю прокрустову ложу, - в кузов.
Будьмо! Тю, тут тронув Богун з Дону.

У чорно-обжовклу погоду
дрючок промокнув  до сонору,
з сьомого поту брьохнув
пробуню куском  мордору  Подону.
Труп вдув чорногумор з вуст  
в горло, в подольню броню кузов,
в його довгу оскому
богуньковського  вогню.

Погублю волю-глум свою
в горбуху болю з Вухолю.
З глузду  босюком ношусь  в Щогуль, -
дрюглом потвору, сном, в полум-пуху.
Люто одбуту звуком цю  глюксому
з кольпургом в шостий нуль морфуму.
Юлюрно рухну з чортом
в сторону цю мурошу-юдому.
Коштовну ноту орд з норд
обгоблю в пустоту - горою.

Свою коротку роль ногою
рвонув  у  взбучну пушку.
Ходором крот  бобнув чуб,
спотворююсь  бровою,
вроджуюсь з чолом,  
в  пуд молодого пороху.
Ох, цю волю з блудом
всовують богунку стожуром,
мов нову округлу голу
пупонку  з порук бордюром.

Ой, словоло,  втоптуй вохлюром,
вкорочуй путь свого пошуку мородюг,
зумовлюй струконь з промопослуг.  
Мо, отой йо-робот проковтнув
художню сковороду, юдольну.
Мо, звук глотнув пудо-тонну
клюквоту з бурлом й з бучом.

Ото ж, пройдусь турком
з гнутою упорою-ключом,
сукупно з удочкою в той
порт Бурло, з злобою чорною.
Проброджую вовчу  воду
з болоту Боготу в слодоформ.
Комусь мо, з усюд проймусь
тютюном в смокрюч-тлум.

О, шкуруп-молох прочув
вухом болю плугом,
Громову розмову воронів
про сполох в оточ-вус.
Знову стьобу сьорбнув
з гону суму,  з прочосом.
Бунько, - брудь свою бороду
з дужого чубу, - в добро.
Гунько, скурлоть всохлу
цю путь й понудьгуй з побор,
щоб розворо отой-то був цур-цур
з хурдом, з рокотом, з сумбуром,
бо стоюгони  морошуткують колом
схову, топчуть труп,
топчуть мов толоку.

Ой-ой, тут юрочкову вудочку
воджу суто зумовом муз,
мовбо пройшло зло булонцю,
торкнув здух з рук сюрного люд
волоком пробушнув у воду труп,
ото ж, збруюсь, ловлю хорумцю,
солоню йому, новому глоюту,
уборогу жорню клубу
й глюк усього людського осуду.