Все моє  благо трішки біліша над містом.
Блакить,  з надіїй-бо, грішна,  - аж моє тішення -
рутяще навішення-змішення-віщення...
Срібло Південного ловить світло над Бугом.

Все, що ти  чуєш, все,  що ти бачиш,
не здоженеш і не вловиш ніколи,
як не похвалиш Божої волі . Час-мотовило.
Я не продам тебе, земле мила, за горе.

Я вже не встигну, ти ловиш мене, пекло.
То таки -так не даси мені волі на шилі.
Як не спустиш  все золото  в деко,
Хай заблищать над мурами трішечки, - мила-а-а!

Більмом даленіє моя веремія.
Моя ностальгія як летаргія стихії
віялом чудить,  мрія розвіяна,
вітром пускає долю повз істерію месії.