принцеса у замку з мотлоху та лушпиння, море за вікнами синє,
мов у рекламі, яку кидають в скриньку поштову
замовляє їжу готову, та їсти нема апетиту, всі лицарі будуть вбиті,
хоча насправді ніхто не відчиняє перед нею двері, не подає пальто
зі спекотної серпневої імли на неї чудовиська вистрибнути могли
з пазурами нелітературної мови
це біполярний розлад, це результат світової змови
принцеса вчиться влучно стріляти, примушує себе вчасно лягати спати,
вимикати всі прилади, які створюють магнітне поле
небо прозоре від спалахів блискавки та холодного дощу,
від крапель на склі, що світ хоче сказати тобі
напевне, що тут не місце журбі, жодних причин для кохання,
окрім страху залишитись на самоті,
тому потрапляють у поле зору весь час не ті, хто міг би справді тебе врятувати
від самої себе, цю кімнату з уривків пазлу складати
певний хист потрібен тут і знання, але блукатимеш навмання
море найкраща пропозиція знижка сорок відсотків