він хотів повернутися з пекла, але не зміг,
тому що життя насправді – це такий дивний збіг
обставин непереборної сили і співчуття
коли намагаєшся пристосуватися до життя,
світло фантомного болю влучає в темряву слів
діти тримаються за руки, прощання як тихий спів
невідомою мовою, від якої серце перетворюється на цвях
губиться тіло скабкою в інших живих життях
він хотів повернутися з пекла, свідомість втрачаючи кожну мить
якщо душі немає, що тоді так болить
діти співають все тихіше, полум’я ковтає слова
по одному заходять у пекло, до дверей прийшовши по два