як віддати дитину свою подряпини спустошених міст
капсул розбитих вміст кулі-сніжинки скло в серці холодне
скласти слово «надія» з листів що повернулися за вибуттям адресата
помічати помилки в написанні закреслювати винувато
неможливість історії як не кохання то розпач байдужості стіни оберемком графіті
квіти від пилу брудні побажання для тих хто не вбиті
ще на зупинках артерій пульсуючим словом колишнього дня
як війна перекреслює голод та сором та меблі старі біля ліфту
та подорож вниз і знеструмлене серце холоне
більше не боляче просто спекотно від холоду і на присмак солоне
все це життя за канвою і вишити можна було щось красиве надійне долуге
дім прикрашати де скельця криві що краса вимагає наруги
запевняти себе час від часу в нашому небі вже давно не видно зірок
вигаданий обрій перетинає лінію фронту
розмежовує кулькову ніч полічену по клітинах
чи тепло тобі тепер чи холодно чи зовсім нічого не відчуваєш більше
в нашому небі вже давно не видно зірок але десь вони є напевне
кишеньковим ліхтариком до наступного ранку відбитком на сітківці
не забути нічого зібрати їх всі