Сергій НегодаСтоличний пейзаж Амбітний лахмітник з леліткою на навіженому катері знахабніло пролітають повздовж запліснявілої річки. І одразу заплескотіло підсіченими хвилями на багатолюдному березі в гідропарку, - зашарівся шум з піною, з мулом на піску. Добре закваснів над Києвом вечір, - Літак гугонить над розгарячілим горизонтом. Жалісно позолотіло сонце руном, місто пригоріло спекотним пеклом і вчаділо. Плямить вогняними самоцвітами захід. Вдалині чистий схід тихо блідніє – а небо над Києвом – з рожевими хмарками. Жабами дзигорить і зеленіє заплава перезрілим брудним Дніпром. Люто ряхтять перед очима мерзосвітні очмарілі москіти, мухи ряхтіють і клекотять кублами, лементом фуркотять у смітнику. Цвірінчать гуртом горобці біля лави над крихтами деренькотять і дзьобають зерня у розкоші. Сюркотить у нескошеній траві. Хорошіє самітним світище моє, прозеленена Оболонь на острові. Брудом шуркотить зболотніла вода під плаваючими на катамарані дівчатами. Над правим берегом височіють печерські елітні палаци, а з-під землі гуркотить на мосту потяг метро. Раптом чвакотить жабою Білий лелека у душній заплаві. Обрусіло шелепотить вітерець за решіткою воріт. Гомонить листя. Шавкотить малий дворняга у зграї собак вздовж траси. За трасою під мокрим мостом водоспад шаркотить камінням. Чамріє світло над задзигорілими стовбами.
|
2019 © Сергей Негода |