От що дорожче - в мене хтось спитає,
Щоб я сказав хтосю наверняка -
Чи схильнiсть до поезiї святая,
Чи, може, всьо же правая рука?

Нi там, нi там не маю нiц iзлiшек,
Та вiдповiм, проливши купу слiз,
Що скромний поетичний дар - милiше,
Тож руку покладу я на вiдрiз.

Аж раптом хтось зануриться ще гiрше
У глибину моєї голови:
Що б я вiддав - свiй хист клепати вiршi,
Чи дєтородний орган половий?!

Зроблю я мармуровую мармизу
Та з болем крик iсторгну iз грудi,
Що рочкiв через двадцять - дам вiдрiзать...
А зараз - нахєр з вибором iдiть!