Коли морозно глянуть у вікно,
Що тріснуло, неначе в річці лід,
Шукаю суму бархатисте дно
А серце рибою пливе у світ.

І мерехтить, неначе зоряна, луска,
Насичуючись киснем і дощем.
І вітер дихання до сонця відпуска.
Слідами на снігу розтане зимній щем.