***
ці півжалі стають жалями
ці жили живлять небеса
вікторія
це майже жало
з життям лишає сам на сам

роздвоєні напівдороги
подвійні порухи сумлінь
у діжці
та й у ложці дьоготь
у напівсвітлі мертва тінь

ці перемоги недо
не до
потворно падає краса
а справи робляться під пледом
приховано
не квітне сад

у половинній позолоті
півправди губиться в борні
а половина світу наче
не має виходу
та ні

на перехресті камінь свисне
розбитий цокотом підков
свята вікторіє чи ти не
хотіла так щоб я пішов

у тому напрямку де флюгер
панує перстом вказівним
скінчилось літо
літо буде
аз грішний буду
в ньому
з ним

03.09.18   ©   Василь Кузан