Мені небагато вже треба -
лиш затишок теплий в сім"ї. Д.Луценко

З роками міняю потреби,
немов виростаю з одеж.
Мені небагато вже треба -
кохання і затишок теж.

Збагачую думку знаннями
і досвідом пал почуттів.
Лиш совість і честь не міняю
і навіть не зміщую в тінь.

Така от присікалась примха,
і серце, і душу пече.
Коли ж наближається лихо,
вона підставляє плече.

Досягнення долі торішні
тримають мене на плаву.
Не кращі вони і не гірші,
під їхнім вітрилом пливу.

Вже треба гніздо будувати.
Помешкань багато здають.
Та вести дружину чи варто,
коли залучаєш в сім" ю?

Даю нездоланну обітню
коханню, змужнілому - в щем.
Воно невід"ємно й лібідно,
не змиєш травневим дощем.

З"являються гілочки з древа,
що родом кремезним зовуть.
Міняється звісно потреба -
про друзів, розваги - забудь.

Де клин вибивається клином,
збігається все до сім"ї.
Рахується рік погодинно,
а в серці щодня солов"ї.