достеменно відомо що жінка на тлі скроні тростини цукру
самовпевненої системи розпаду напівфабрикатів delete натисне
почуваючись деміургом цитринових лік від тиску міцного чаю
неможливості світло розрізати навпіл знов повернутись до школи
навчання закінчується ти вже маєш вміти читати думки крізь скло з мушиною тінню
розпач свідомості що не вміщує розділ про існування
колишні картки з привітаннями все що дорослі тобі бажали
зрештою вирости винести все на смітник здійснити
тепер треба ходити обережно поміж оберемків латаття
розрізняти кохання і байдужість в межах одного тексту
розмірковувати над неможливістю всього і розуміти - це байдужість
вирізати стиглі снопи з карток і розуміти - це не кохання
розітри між пальців попіл життя ранкову осінь
розповіді про місця де ми ніколи не були майже поруч
проходить все розчиняється у хлорованій воді миготить червоним
і якась жінка знову скаже що перехід дозволено