******

- До-бра  від-ріж.
- Чо-ого! Ось, виходь, ти хохми-хтів?
- До-бро  від-слів зріж, - кинь у жмиг.
-  Той приніс, ву-йок, щоб бриніти!
- Он,- ди-вись як колише при-ро-ду!    
- По моїй сто-роні-ні – роз-доли-Ні!-лись вор-о!-оги!
- По моїй по-рож-ньо-…до-вол-і дронів!..  
- Он!  Обро-бив   кого-сь ч-орний  дзві-но-чок.
 - Хоч ви!-вор!-ІТ вистав АКС.
- Сь-ого!-дні  ми при тих-хій годині!
- Котрийсь  об-бив  син-ні квіти
по - жо-вкл-лим о-гірко-ком.
-   Тож  зеленка в огні гор-дих солов’їв!
-Ч-ч-ч!-ого! Шуляк гом-он-ить
з котрогось  дшк?

*******
-До в-по-доби   тобі  
з-ворот-ний вітро-вінь.
- Ніколи так не
                 по-ло-тні-іло  
                         сон-це.
-По світ-ти-ось.
-Ти і дос-і
            з ні-чим?
-Лихо ви-чор-ні!-ло  від гірчи-чно-ого диму.
- Нічого, рідний, бі-лий і  дій-сни-й!
- Ти і д-осі
               ні- з-ким?
-   Ти роз-холо-одний,  мій ні!-готь,
-   Болиш, мов  зго-ло-віс-сни-ий  хрін з торби вибіг!
-   О-т-ой!-рік.   С-кіль-ки ви-ко-їв скрипів Дробовик?
-   Змо-очив  всі   свої товсті мрії в  горі-сі,
І що Ми-кол-лин  біль  з вітром,  в дощ?


******
-   Хто зі мною, синочки,  в ріг, бігом під ліс і в роз-коло?
-   Вам стрьо-ом –но  вий-ти в шир-очі!-інь Віт-чизни.
-   Во-одич-ки! Під гарячий  водо-гін.
-  Босо-ніж  зел-е-ним  ки-лим-м-ком!
-   Кміт-ливі до-гов!-оро-ой!-лись з н-очі?!  
-   Чийсь при-кри-тий  мі-сток   по-сік-ло?
-   Вії-йіо-тшрісь-дзііііісь-мчіць!!!! Пі-счі-ічпі - джііііік-швіііць!!!!
-   Глянь, як колібрі виводить дріжді з полови в полі  жнив!
-   Встиг до бігти! Від тих воріт і до тих - у зеленку!
-   Ди… з ко-лиски миг-о!-тить слід від тих мін.
-   Бідо, орли! Знов по-окір-ний  дід  о- по-вити-й
жи-т-лом  з   ви-хором  вій-ни!
-   Ти живо до-біг-  під мій  рів, пиль-ний!
         -   І ви-крик  сміливий: «Трьо-ох-со-ти!-й!»
                   -   Димить  об-литий хвіст.
             - Дивись … ж  тече  сила з ніздрів!
                          - Постій, полотно,… один піт  … кров на щоці!

******
- В отчій долині  - крик хлібо-робів!
- З ночі   в школі  - тінь  -і  грім!
- Мій  грішний лик не  г-ірш-ший!
-Т-и - сі-ірий Вовк, це - твій ви-ирій ракет!
- Це зітнувсь твій танчик - на мільйон-чик  зол-о-тий!
- Змов-кніть  під столом   ко-оро-льки.
Молоді жов-вні-ри швидші горобців.
-   Ви-хлоп-ці! Коптіть ложки!
-   Гомін танки  роз-поро-ли міни.
-   По-гнали-сь в бій, у лихі  гро-ми!
-   Окри-лились і  ви-бо-ро-лись всі!
-   Чиї ви до-осі госпо-дні  по - гро-зи?
-   Чиї ви досі роз-тини по- гро-омів?
-   По-ви-гої-їли в собі злість!
-   Ось він   ро-озс-світ  і роз-злив крові
                    світ-тло-ого!  до-гори?

******
Ранок. Роси в по-лоні   ти-хих снів
 і щирих спі-вів при-тих-лих.
Ранком – це роз-мін  світ-тів
спо-внений  зрізів і врізів осколків.
Один лиш мій ліс напоїли  вогнем.
Скільки всього  поб-лід-дні-ло-ого!
Виходить  добро влили  в нього
і присвоїли мо-литві моїх доріг!
Синьо-пожовклого гонить  з воріт
до в-ми-ти-х, щоб  здійснити го-ринь гроз!
По-росл-лих зморивши в ложці води,
і зби-тих з-води, і посіклих з-роси!
При-йміть в собі всіх
дій-шов-вши   здорових  схим і схиб.
О-воло-дів-ши роз-кол-ом  сонця
про-біжи-сь по   по-лих-ливій росі
      під  зливи диви-з(м)ій злих.
Ви, горобці,  опов-виті   в о- ко-оси,
 чого  в житі - тут лихі  міни і гро-о!-ми!?
Ви, синиці, що роз-строї-лись
в мо-оро-оці, - тут   гро-зи,
по- роз-видни-ли  мій світ!
Чом ви змог-ли і схо-пи-лись!?
Сойки, ви, що німі!?
Чи всі зо-тлі-ли!?


*****
Вій,  гомони, бо дятел,
як онім-мів,
             з волом  
                      при-том-ним
                                    зніс всіх!
Ви, що від-мови-ли-сь від тих,
хто всім о-воло-дів:
і род-о-вих сорок,
і сво-їх шпаків,
і по-лих-хливих голубів!
    Чи ви що-де-коли
           не     вчи-или  
і  вчини-или собі зло?
По-ти-хому,  
             ни-шком,
                           сприт-но,  борімо їх!
Не по-мов-вчі-мо,
                      бо про-й-шов зго-орі-лий
                           що-ой-но з пон-тів  
                                                  гор-дих!
І коли він
        го-ор-до
             гор-лиць кмітив,
                    то різ-ко  ожив клич.
По-коси-лись
                   по-сив-і-лі  
                              в-оро-ни  
                              і по-сині-лі  
                                        зло-вили
цих хв-ой!-д і  го!-ой-ойд.
І т-ой, орел, що голо-сно
по-моло-дивсь і не молившись.
ско-ро ви-ніс  в поміч світ-ло,
роз-жит-ого! в борг.
Зро-би-ти-мо
нові мос-ти на річці!  
Спро-мог-ли
подвоїти добро і
про-жи-ти
чотири роки на нулю.
Пройшли крізь зло
по вибалках сиріт
і вийшли з добром
до нових лісів.

___________________________
/!/Коли-не-ко-ли
кортить  роси з
гомонилом
Сіверського Дінця,
а крило-кичило
Айдару
за моїм
лі-сом
вишив
всі-сили!
Всім  жити  
і солодко пити!
Хоч потрібно
 ще по-зов-вом
не-по-горі-ти
під Лопаскіно!  /!/