| ****** 
 - До-бра  від-ріж.
 - Чо-ого! Ось, виходь, ти хохми-хтів?
 - До-бро  від-слів зріж, - кинь у жмиг.
 -  Той приніс, ву-йок, щоб бриніти!
 - Он,- ди-вись як колише при-ро-ду!
 - По моїй сто-роні-ні – роз-доли-Ні!-лись вор-о!-оги!
 - По моїй по-рож-ньо-…до-вол-і дронів!..
 - Он!  Обро-бив   кого-сь ч-орний  дзві-но-чок.
 - Хоч ви!-вор!-ІТ вистав АКС.
 - Сь-ого!-дні  ми при тих-хій годині!
 - Котрийсь  об-бив  син-ні квіти
 по - жо-вкл-лим о-гірко-ком.
 -   Тож  зеленка в огні гор-дих солов’їв!
 -Ч-ч-ч!-ого! Шуляк гом-он-ить
 з котрогось  дшк?
 
 *******
 -До в-по-доби   тобі
 з-ворот-ний вітро-вінь.
 - Ніколи так не
 по-ло-тні-іло
 сон-це.
 -По світ-ти-ось.
 -Ти і дос-і
 з ні-чим?
 -Лихо ви-чор-ні!-ло  від гірчи-чно-ого диму.
 - Нічого, рідний, бі-лий і  дій-сни-й!
 - Ти і д-осі
 ні- з-ким?
 -   Ти роз-холо-одний,  мій ні!-готь,
 -   Болиш, мов  зго-ло-віс-сни-ий  хрін з торби вибіг!
 -   О-т-ой!-рік.   С-кіль-ки ви-ко-їв скрипів Дробовик?
 -   Змо-очив  всі   свої товсті мрії в  горі-сі,
 І що Ми-кол-лин  біль  з вітром,  в дощ?
 
 
 ******
 -   Хто зі мною, синочки,  в ріг, бігом під ліс і в роз-коло?
 -   Вам стрьо-ом –но  вий-ти в шир-очі!-інь Віт-чизни.
 -   Во-одич-ки! Під гарячий  водо-гін.
 -  Босо-ніж  зел-е-ним  ки-лим-м-ком!
 -   Кміт-ливі до-гов!-оро-ой!-лись з н-очі?!
 -   Чийсь при-кри-тий  мі-сток   по-сік-ло?
 -   Вії-йіо-тшрісь-дзііііісь-мчіць!!!! Пі-счі-ічпі - джііііік-швіііць!!!!
 -   Глянь, як колібрі виводить дріжді з полови в полі  жнив!
 -   Встиг до бігти! Від тих воріт і до тих - у зеленку!
 -   Ди… з ко-лиски миг-о!-тить слід від тих мін.
 -   Бідо, орли! Знов по-окір-ний  дід  о- по-вити-й
 жи-т-лом  з   ви-хором  вій-ни!
 -   Ти живо до-біг-  під мій  рів, пиль-ний!
 -   І ви-крик  сміливий: «Трьо-ох-со-ти!-й!»
 -   Димить  об-литий хвіст.
 - Дивись … ж  тече  сила з ніздрів!
 - Постій, полотно,… один піт  … кров на щоці!
 
 ******
 - В отчій долині  - крик хлібо-робів!
 - З ночі   в школі  - тінь  -і  грім!
 - Мій  грішний лик не  г-ірш-ший!
 -Т-и - сі-ірий Вовк, це - твій ви-ирій ракет!
 - Це зітнувсь твій танчик - на мільйон-чик  зол-о-тий!
 - Змов-кніть  під столом   ко-оро-льки.
 Молоді жов-вні-ри швидші горобців.
 -   Ви-хлоп-ці! Коптіть ложки!
 -   Гомін танки  роз-поро-ли міни.
 -   По-гнали-сь в бій, у лихі  гро-ми!
 -   Окри-лились і  ви-бо-ро-лись всі!
 -   Чиї ви до-осі госпо-дні  по - гро-зи?
 -   Чиї ви досі роз-тини по- гро-омів?
 -   По-ви-гої-їли в собі злість!
 -   Ось він   ро-озс-світ  і роз-злив крові
 світ-тло-ого!  до-гори?
 
 ******
 Ранок. Роси в по-лоні   ти-хих снів
 і щирих спі-вів при-тих-лих.
 Ранком – це роз-мін  світ-тів
 спо-внений  зрізів і врізів осколків.
 Один лиш мій ліс напоїли  вогнем.
 Скільки всього  поб-лід-дні-ло-ого!
 Виходить  добро влили  в нього
 і присвоїли мо-литві моїх доріг!
 Синьо-пожовклого гонить  з воріт
 до в-ми-ти-х, щоб  здійснити го-ринь гроз!
 По-росл-лих зморивши в ложці води,
 і зби-тих з-води, і посіклих з-роси!
 При-йміть в собі всіх
 дій-шов-вши   здорових  схим і схиб.
 О-воло-дів-ши роз-кол-ом  сонця
 про-біжи-сь по   по-лих-ливій росі
 під  зливи диви-з(м)ій злих.
 Ви, горобці,  опов-виті   в о- ко-оси,
 чого  в житі - тут лихі  міни і гро-о!-ми!?
 Ви, синиці, що роз-строї-лись
 в мо-оро-оці, - тут   гро-зи,
 по- роз-видни-ли  мій світ!
 Чом ви змог-ли і схо-пи-лись!?
 Сойки, ви, що німі!?
 Чи всі зо-тлі-ли!?
 
 
 *****
 Вій,  гомони, бо дятел,
 як онім-мів,
 з волом
 при-том-ним
 зніс всіх!
 Ви, що від-мови-ли-сь від тих,
 хто всім о-воло-дів:
 і род-о-вих сорок,
 і сво-їх шпаків,
 і по-лих-хливих голубів!
 Чи ви що-де-коли
 не     вчи-или
 і  вчини-или собі зло?
 По-ти-хому,
 ни-шком,
 сприт-но,  борімо їх!
 Не по-мов-вчі-мо,
 бо про-й-шов зго-орі-лий
 що-ой-но з пон-тів
 гор-дих!
 І коли він
 го-ор-до
 гор-лиць кмітив,
 то різ-ко  ожив клич.
 По-коси-лись
 по-сив-і-лі
 в-оро-ни
 і по-сині-лі
 зло-вили
 цих хв-ой!-д і  го!-ой-ойд.
 І т-ой, орел, що голо-сно
 по-моло-дивсь і не молившись.
 ско-ро ви-ніс  в поміч світ-ло,
 роз-жит-ого! в борг.
 Зро-би-ти-мо
 нові мос-ти на річці!
 Спро-мог-ли
 подвоїти добро і
 про-жи-ти
 чотири роки на нулю.
 Пройшли крізь зло
 по вибалках сиріт
 і вийшли з добром
 до нових лісів.
 
 ___________________________
 /!/Коли-не-ко-ли
 кортить  роси з
 гомонилом
 Сіверського Дінця,
 а крило-кичило
 Айдару
 за моїм
 лі-сом
 вишив
 всі-сили!
 Всім  жити
 і солодко пити!
 Хоч потрібно
 ще по-зов-вом
 не-по-горі-ти
 під Лопаскіно!  /!/
 
 |