У Вінниці  маскарад, фаетон-травестія!
Багряні каштани над  вернісажами.
Щасливий каскад! Зорепад на  естрадами.
Повний завал сонцепаду  майданами.

Тут  з кондачка брязкальці в пальцях,
А там  балакуча з помадою  й танцями.
Яка легкокрила муза з обранцями
грає фокстрот   фанфарами з  тацями.

Червінчик – і маєш  лимончик з троянцями.
Полтіннік – і маєш вино молодильне.
За сотню – тут фокус без апеляції.
І просто за так – флейта  стожильна.

-   Цур тебе! А де   твій Артур?
-    Мудрує у нетрях мій Епікур!
-   Переключись з гугля на кухля.
-   Глянь, інтроспекція - в абажурі!
-   Поглянь, які  сублімації
лемурів на  щурів.
-   Такий, чамурний важур  процедур.
-   А ти  диви на цих  мацапур!
-   Коц! – усіх костуром.- Так, все перекур!
-   Ні, дай  мені дюшес з партитурками.
-   Я вже не хочу оцю балагур!
-   В кон’юктурі гламурних скульптур
білий мармур. Парадний гламур!

і тут сирітка ходить по вулиці

в кожусі  дибуляє по вУркаїні
мається правда з кровинкою  віри
у дусі в услузі  тинами тиняється
рискає кривда до шельми-зневіри

у чоботях човгає без діла вештається
базаром шастає   просить і швендяє
сирітка з торбами церквами тиняється
по волі  голота собі валандається

вільна без права свята  без  сорому
кружляє по людях не знаючи осуду
надіями мріями марами снами
чалапає зранена –   чадом за вами

в парадній коморі укрилася правда
жива  як дітвак  від сьомого  щастя  
гуляє свобода без права на гріх
банкірів велителів  хазяїв

в кожусі  дибуляє по вУркаїні
мається правда з кровинкою  віри