1

Знущання із мовоньки, ляпсуси-хиби...
Та ліпше б насмажили чипсів чи риби.
Парують віршІ-фаршировані раки...
Присвяти, агітки мережать писаки.

Вподобання фальші - нудотно-прещирі.
Живуть графомани махрові у мирі,
Вигулюють муз - безпородних, болонок.
Десь мегапоети - колоси, колони...

Хоч стелі високі, та планки низенькі.
Вигулькують з листя маслята, опеньки...
Віршують натхненно, цвенькочуть невмійки.
Ну, хто їм поставить заслужені двійки?

Ти кинеш зефіру. А сіверко свище...
Був гномик-писака, запраглося вище!
І вже не зупинять ні сніг, ні спекота.
Ліпить нісенітниці - ловка робота...

Людва прочитає, хоч абракадабра.
Ніхто не ухопить за кіску чи зябра.
На тацях листочки альбомні - зелені.
Жінки недолюблені, знай, теревенять.
Рулети посипані пудрою, маком.
Кренделики ліплять, ладнають підсаки...

2

Кружля, даленіє мальтійський метелик.
Учора світ мирний - та вже para bellum.

Муравлик уяви мандрує крізь хащі.
Іду... компоную слова непропащі.

Марнота дзуміє над вільгим осотом.
Серпнево, палючо. Німіє болото.


2017