За фахом я –
калюжний зазирач,
в коці зманіжений відбитком хмари.
На віхті його ятаганами січуть
на запорожців
обернуті яничари.
За фахом я – обійдений копил,
що опівніч вціляє в дубль-ве Касіопеї.
Як оминуть мене ти таки вспів,
то не загусни цупко
у вишневім глеї.
За фахом я –
підстріховий цвіркун.
Сюрчу, цвірчу, дзюрчу як
вечір свічковим весіллям стане,
та комином оте сюрчання грімко загуде
і в ночвах неба громом, кволим
від згасання, не розтане.
За фахом я –
теслярський спідній драч,
в кучерях золотої стружки,
що на плечі тирси горнуть пархи,
за всю країну перед божим псом відповідач -
за цупкість й міць стовпів й
жінотність арки.