Чорне прядиво на териконах.
ЗОЛОТЕ по весні не зотліло.
І шахтар, як дідух на кроквах,
бо не все добро   уціліло!

Молох випалив живість  порохом.
Підполковника «Градом»  накрило.
У шістьох взяли кволого й живо
повезли в ЛИСИЧАНСЬК безсилого.

З того часу  дітям  із Вінниці
у  очах мерехтять живі соняхи.
По зелених степах  у віконниці
червоніють  маки на сонці.    

Шахта «Родіна»  у Золотому
вирізає простір дороги.
Шлях веде шахтарів додому.
Старі вулиці - старі облоги.

Бачив я:  орел над  курганами
піднімав метрових вужів,
і тельбушив їх ятаганами,  
і зривав ропух   з реп’яхів.

А поля,  геть пориті ровами
під застави, під блок-пости.  
Неозорі степи стали клятими.
На  Донці  -  позривали мости.