Переведи у море думки і рухи.
Хай розчиниться все, що застрягло боком.
Вночі світить маяк і уважно слухає,
І вдивляється в нас своїм гострим оком.
І веде по стежках до стежок оновлених,
І виштовхує різко із передмови
Прямо в море, де грім із небес розломлених
Рефлексує - відблискує безумовним
Своїм світлом, що з моря в думки і рухи
Тече й каже мені, що немає кращого,
Ніж тобі в хвилі світла цього у руки
Вільно впасти, і щоби ти чисто бачила.
Чисто-вільно; маяк посипає помилки
Білим ніжним піском, блиск його кристалів,
Їхній шепіт до ніг робить так, щоб по́вніла
Думка далі йти, іти далі, далі! -
До питань добирати моїх твою відповідь,
Емпірично шукати за місцем місце,
Де я свідок всього, а моїми свідками
Де є скрізь - ти, маяк і пігулка місяця.