Не боюсь, не прошу і живу як знаю,
Не блукаю мов сон у чужих світах!
Вірю я у красу батьківського краю,
Де душа лине ввись вільна, наче птах!

         Приспів: Зимові ранки сніжнії і літні вечори,
                          Сади твої в веснянім білім цвіті!..
                          Люблю тебе, Баранівко! Щоб хто не говорив,
                          А місця кращого не знайдеш в цілім світі!

За ліси, за поля, за твої простори,
Все відам я,  що мав за людей твоїх!
І нехай їх на вік забуває горе!
Хай дзвенить у серцях лиш веселий сміх!

Як багато доріг близьких і не близьких
Нам дарує в житті невблаганний час!
Щоб вернувшись сюди ми вклонялись низько
Тій землі, що навік поєднала нас.