укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44607, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2016.03.17
Распечатать произведение

Мэри Морозова

Я СИДЖУ КРАЙ ВІКНА

ЙОСИП БРОДСЬКИЙ. Я СИДЖУ КРАЙ ВІКНА
(переклад Марії Лелеки)

Я завжди був певен, що доля – гра,
Що навіщо риба, коли є ікра.
Що готичний стиль переможе, як школа,
Як здатність тягнутися, без уколу.
Я сиджу край вікна. За вікном осика.
Я любив небагатьох. Та сильно.

Я вважав, що ліс – лиш частина поліна,
Що навіщо вся діва, коли є коліно,
Що, втомившись від віком здійнятого пилу,
Руське око завмре на естонському шпилі.
Я сиджу край вікна. Я помив свій посуд.
Я не буду щасливим, як був тут досі.

Я писав, що у лампі є жах підлоги,
Що любов, як акт, не є дієсловом,
Що не знав Евклід, сходячи на конус,
Річ набуває не нуль, а Хронос.
Я сиджу край вікна. Пригадаю юність.
Посміхнусь буває, бува відплюнусь.

Я казав, що бруньку руйнує зелень,
Листа. І що впавши в погану землю
Сім’я не проросте. І що лук і галявина
Є зразком рукоблуддя, природою явленим.
Я сиджу край вікна, охопивши коліна
У товаристві власної тіні.

Моя пісня позбавлена вщент мотиву,
Зате хором її не затягнуть. Не диво
Що ніхто, за промови мої негречні,
Не покладе мені ніг на плечі.
Я сиджу край вікна у пітьмі; Як потягом
Море гримить, за завісовим протягом.

Другосортного віку жилець, я гордо
Визнаю надбаннями другого сорту
Й віддаю в майбуття мою кращу думку,
Наче спробу вдиху серед задухи.
Я сиджу у пітьмі. Непроглядній. Повній.
І в кімнаті не гірша вона, ніж ззовні.

оригінал http://www.stihi-rus.ru/1/br/33.htm

2016
© Мария ЛЕЛЕКА
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании