Светлана-Майя ЗализнякВикладаються узори...Матері - Софії Залізняк Ходить мати по Леваді. "Цюк...цюк... цюк" - ціпочок. Тільки старість на заваді... Треба холодочок. Обійшла б вона півсвіту! Розправляє спину... Від свого пахкого літа Кришить половину. Ще у пам`яті табличка, Назви і деталі. А повз неї - байки, гичка... Мчать чорти на ралі... Слимаки повзуть і сохнуть, Час трамбує гравій. Мати стане, шепче: "ох...не... Знов стріляє в правій...". Усміхається сусідка: "Нате ось газету...". Мати нюхає нагідку, Жде свою комету. Є цікавий лист від Ліни - Та в селі забитім. Пролітають цепеліни, Груші соковиті... Стежка - з пагорба, угору - Заростає маком. Викладаються узори. Нишкнуть вовкулаки. І не голодно, й не сумно. Легітно-дитинно. Провезли новенькі трумни. Стріла Катерину. Обдивилася прояву. Хрест кладе на воду. І повненька, і чорнява... Ач, не в`яне врода. Запитала; "Де ж дитина? Ти з під-криги, душе... А обличчя янголине...". Щедрі сльози душать. Ще б на хутір, ще б у сонях! Там телятка білі. Ще почути б тата :"Соню, Ми отут... вцілілі...". ...Вже й на дворищі циганськім Струх ковчег зелений. У забризканій бляшанці Квітне нота бене... 2016 ілюстрація https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1031173236943847&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
|
2016 © Светлана-Майя Зализняк |