Светлана-Майя ЗализнякУсе вже було Ітиму за літо - вишиване пишно. Нікого з дороги не збила в баюру. Мені б небагатечко: хатку в Комишні, Згадки-дирижаблі... пегасів алюри... Усе вже було: підривання... толоки... Букети на стінах і кров на асфальті. І сліпнуть народи, і око за око... Товчеться обцасами прадідна смальта. Деруть по сім шкур (а десяту - на потім) Новітні підпанки, вчорашні харцизи. І спробуй не грузни в елітнім болоті, Де жаби зібралися на антрепризи. Не в моді правдивці, здорожчала цегла. Тотальна руйнація, вертели, туші... Тьма-тьменна одурених, сотні полеглих. Досвітні шукання, безкарні катуші. І де віднайти дебаркадер чи шпару, Куди відлетіти з пелюстям барвистим... Тотальна свобода, загнуздано хмари. Знов арфа "бринь-бринь...", виграють аферисти. Знов тужить "покинув..." засватана дівка. На ринги виходять нові переможці. Маршрут із Терпилівки за Баглаївку. Там Щастя чекає - із медом у ложці. Стрічатиму друзів, блукатиму в житі. Без мене шаткуйте капусточку свиті, У дьогті шукайте перлини, халепи. А я... оглядатиму зорні вертепи. ілюстрація https://www.facebook.com/photo.php?fbid=982854721775699&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater
|
2015 © Светлана-Майя Зализняк |