Білий – немов сметана.
Чорна – неначе сажа.
Хлопець нордичний тане –
Щось африканка каже.

Руки, щоб обнімати.
Щось від паркінсонізму:
Палко тремтять – зайнятись
Хочуть із ним расизмом.

Як він її пригорне!
Щастя вам, добрі люди!
Будуть в них дітки чорні.
Й білі, можливо, будуть.

Навіть нема в помині
В них там апартеїду.
Нині в нас в Україні
Бісяться людоїди.

Я тут мов чорношкірий
Раб на чужій галері.
Зуби в обличчя шкірить
Хижо совкова ера.

Руки стиска на горлі.
Лізуть на лоба очі.
Ця тебе як пригорне,
То вже дітей не схочеш.

…Гонором кожен дише:
Як ми в ярмі співали!
Господи, ми ж колишню
Африку обігнали!

17 листопада 2015 р.