***   
Звідки ця віра, радості передчуття?
Перед зорею гуснуть чорнила ночі…
Смерть подолає потужна ріка життя,
Сила любові будь-який камінь сточить.

Знаю – короткий вік у скупих сердець.
Знаю – невтішна дорога глухої зневіри.
Вітер спаде, і морози зійдуть нанівець,
Війни безсилі під небом нового миру.

Слово бідове – мовчи! Не відомо, чий
Камінь останнім стане над прірвою. Все Ти,
Господи, Дав – Забери у людей мечі,
Танки, гармати, кулі і кулемети…

Скільки ж віків ще товкти первоцвіт у багно?
Скільки ж життів ще спалити у вогнищі люті?
Тільки цвісти в молодому саду все одно
Квітам любові, насіяним вітром грудня.

Не перебути, як у німому кіно,
Час божевільний, на перепутті звитий.
Бачиш це небо? Іншого не дано!
Бачиш цю землю? Іншої не сотворити!
   30.11.2014 р.