З піджаків облетіли маки,
День примирення тихо згас.
Післясмак, післязапах лаку…
І рахунок за клятий газ.

А було… Із російським солдатом
У окопі сиділи однім,
Крихти хліба ділили й вату
Щоби кров зупинити. Дні,

Як шинель обгоріли в пеклі,
Загрубіли у мирний час…
Тільки сліз неслухняні петлі
Ностальгією душать вас.

Липне пісня, неначе пластир
До душі, там де серце, де
Віра в правду і віра в царство
Виривається із грудей.

І дратує триклята вата,
І не ділиться більше хліб…
Нині вас розділило свято,
Ніби небо і воду – лід.

Ви чужі. Ви навік не браття,
Бо між вами отой окоп.
І стріляй, не стріляй – не вдасться
Поховати у нім обох.

Бо один там копав могили
Все життя. І лишився там.
А у іншого кріпли крила –
На свободі його літа.

…Облетіли червоні маки…
В’яне квітами сила й сум…
І не миряться символи й знаки.
І не легшає важкість дум…

08.05.15