Сніжинки в сні жінки...
Лечу конем.
Бісяться люди, стріляють...
Коли вже горілка пила мене, –
Спивався.
Більше не хляю.

Природа кругом – молитва без слів.
І я молюся так само.
Христос у снігах.
Майбутнє у млі.
А серце кричить «Мамо!..»

Кругом християни найкращі, бо –
Смиренні – немов дерева.
У них, поміж ними, над нами – Бог
І дупла – мов пащі левові.

Повісив на них годівнички я,
Бо холод пташкам і голод.
І предки, й нащадки, всі інь і янь
Зійшлися отут, де голо.

В мені оцей окаянний час,
Запої, бої, забої...
Дай Боже усе, що залежить від нас,
Змінити,
Але без зброї.

Як цвіт березневий, сніжинки ці
Іскряться – хрести без тіні.
Лягають на снайперський  чийсь приціл,
Рятують життя безцінні.

7 січ. 15.