Нестерпне те, що відображено у очах розвідника. Сонце.
Зникла за безоднею липня щира посмішка на передовій.
Привабливими здаються тимчасові взірці на фронті.
Втрачений спокій захоплює яскраві вуста демону Донбасу.

Марення пораненого занурюється у значущі ілюзії шляхів.
Зваблений омріяною за межами, як за життєвою правдою.
Необмежена черга рідних: правдивого батька, мами, братів.
Треба рухатися у театрі бойових дій, щоб спасти їм життя.

Завше поглинало зародження музики загублену сестру.
Зіставляю свої страшні відчуття і занурююсь у її гідність.
Чому саме найдобріших  забирає у своє пекло ця війна?
Запаморочення над прірвою смерті, ось перехід - просвітлення.

Відчув осторогу,  поцілив моторошну фігуру богатиря.
Я помічаю людину у масці і даю потужну чергу  у напрямі.  
Як не спасти йому життя задля народження трагедії?
У розрізі поля бачу запаморочений масами Лисичанськ.

Бачу чужі емоції. Скидаю ріжок і оглядаю себе з боків.
На мені з двох боків ще два повних ріжка патронів.
Енергійно спотворюю реальне в оточені стрибаючих.
Зусиллям і вмінням в неясних обріях хвилюю дійсне.

Очищується краєвид масок після маскараду вибухів.
Моторошно здіймаються кругами збиті винищувачі.
Пожежа поїзду і хвіст чорного диму декорує горизонт.
Дух чорної пітьми війни виконує увертюру смерті.

Перетворююсь у переображеного і дію згідно уставу.
У чужі тіла вганяю кулі, бачу оскаженілі обличчя бійців.
Вочевидь характерні ланцюги болю в моїй реальності.
Весь світ з'їхав з глузду. Фізично мене немає. Є вій…ійй…