Як я заздрю прибою,
Що тебе скрізь торка.
Так грішити з тобою
Моя ніжна рука

І у мрії не сміє.
Де там, щоб наяву.
Тільки небо синіє...
Я тобою живу.

Як же заздрю я небу –
В нього щастя за край:
Над тобою, край тебе
Нахиливсь небокрай…

У три сонця жагучі
Промінь пристрасно тне.
Заздрість сонячна мучить,
Пориває мене…

Ти лежиш, розпашіла,
На земному крилі.
Як же заздрю я, мила,
Щедрій силі землі!

…Втілю мрію, зумію.
Земле-водь – сонце-вій…
Ти, моя Всестихіє,
З себе виштовхнеш: «Мій!..»

26 квітня 2014 р.