Распечатать произведение

Василь Кузан

Про серце.

На кожній голці мого серця сидить маленький їжачок.
Він жує шматочок м’яса,
Запиває молоком із пляшки з-під пива
І наспівує пісеньку про дірочку в лівому боці.
Чи в правому?
Але, хіба є різниця?

Здається, що пісеньку виконує хор,
Бо їжачків надто багато,
Бо багато у серці голок,
А жодна голка не може жити без їжачка.

Але,
Якщо по великому рахунку,
То їжаки не вміють співати.
Голоси у них захриплі, носи забиті.
Та і, крім того, вони більше пищать,
Ніж виспівують слова у ритмі мелодії.

Отож,
Це не пісня взагалі, а хрип якийсь,
Що виривається брудними потоками
Із жерла мого горла
І лавиною стікає у долину життя,
І заповнює собою пересохлі русла рік.

Я вигукую: «Кохана!»
А гори відлунюють: «На-на-на»…

Чи омана ти?
Чи мана?
Чи манна небесна,
Що красою своєю задаровує світ,
А в моєму серці щодня
Проростає новою
Живою
Голкою?...

© Павел Кричевский