ствердно кивне головою сестра і розгубиться лікар,
опади врешті заллють Оболонь і тепер вже навіки.
м'яса кусок з гіпермаркету з клюву шуліки
біля під'їзду твого на каміння впаде -
ти не знаходиш для себе притулку ніде.
та вже поїхала звідси, а ця незнайома.
теж говорила, щоб був о десятій ти вдома,
і без запізнень, бо пастки трапляються різні,
жити якщо доведеться, то при комунізмі.
домішки в морфії цьому, повітря у вені,
діляться навпіл країни твої суверенні,
витратив шосте життя у столиці намарно -
і у будинку тепер має тінь бути парна
там, де розбиті пляшки на майданчику, досі
діти місили бетон шикувалися босі.
досвід, якщо він і є, може занапастити.
має пробачити - люблять жінки свіжі квіти.
ствердно кивне головою сестра, вистачатиме ампул,
щоб розділити життя до і після не навпіл.