Як упав же він в асфальт головою –
«Слава! Слава!» пронеслось над юрбою.
Як упав же він тепер – то навіки!
Вже ніхто його не зве чоловіком,

А кривавим чорто-катом України,
Що приніс до нас у дім чорні зміни,
Що порізав наш народ аж під корінь,
Що й донині душі всі плугом оре.

Наробив посеред нас яничарів,
Що за зраду срібняки получають,
Наплодив ще комуняк-фарисеїв,
Що в Європу нам заб’ють вікна-двері.

Як упав же він в асфальт – слава Богу,
Хто устиг то відламав руку-ногу.
Потрощили ту біду на уламки
І, здавалося, пішли прямо в дамки.

Але ідол ще живе в кожнім серці,
Ще лишилися жалі десь на денці.
Ми здолаємо жалі тільки разом,
Бо набридло нам уже садо-мазо.

Як упав же він в асфальт головою –
«Слава! Слава!» пронеслось над юрбою.
Як упав же він тепер – то навіки!
Вже ніхто його не зве чоловіком.

09.12.13