Обтрусив листопад решту листя, залишене жовтнем,
позмітав на купки та спалив до приходу зими,
набундючений сад ладить простір для білої ковдри
і у ритмах вітрів чомсь тужливо озвавсь клавесин.

В передденні подій все неначе завмерло на хвилю,
на морози й сніги незворотньо чекає земля
і омріяна ціль вже так близько, здається за милю,
але яр протиріч заставляє глядіть звіддаля.

Та не жах холодів нас лякає щодня і щомиті,
ні той газ дорогий, ні незвиклий до такту сусід,
але древо батьків як у цій метушні не згубити
і зробити той крок, що чекають від нас купу літ.