Як сталося підкорення  мене, спраглого живця,
залученого до виправдання життя в чистому вигляді?
Від чого я відмовився? Я відмовився від кредитів!
Врешті решт, я сплатив усі борги вільного часу? –
Ці ризики я застрахував у AIG за взаємним погодженням.
Я не переховувався від чесних інтересів у розмові із самим собою.
Так, я купив  електронну картку і підключив до неї свою совість.
Я просто позбавив себе  привілеїв на приємні  відчуття?
Чому я втратив свою важливість у проблемах світу?
Невже, між нашими інтересами не було порозуміння!
Невже, мої чарівності є загрозою для сумління іншого?
Як швидко змінилося прагнення неминучою казки?
Як інтелект обмежив мене, щоб я втратив безпеку душі?
У мені не відбувається нічого такого, окрім катарсису.
Моє  сумління  не фіксує потреби у своїй закономірності.
Воно може заставити мене діяти всупереч моїм потребам.
Воно може проникати всюди без прав і без свобод.
Пігулка щастя перетворила мене на кошмар життя.
Я споглядач керованого  життя, згідно чиєїсь  мудрості.
Іноді це  жахає, іноді закликає до згоди й примирення.
Я  більше не звертаю уваги на інтеракції самовикриття.
До мого покаяння підключаються примари і діють проти мене.
Вони розривають свідомість на загадкові шматки,
і одразу експериментують руйнуючи все тіло,
при цьому після декількох інтеракцій мене  звузили
до такої відкритості, яка вже не терпить співучасті.
Тепер я веду боротьбу за  відчуження
власних істот-гангстерів у  вінницькій в'язниці.
Мій начальник викликає до мене великі збройні сили,
щоб ті потурбувалися про мою безпеку
на випадок екстрених ситуацій у в'язниці.
Мені повідомляють різницю моєї зубожілої смерті
і праведної смерті  моєї набожної матері,
свідомої монашки Антонівни, яка загинула
в наслідок нечесної  гри на пільги і привілеї
відчужених і відкуплених у дівчаток-монашок
в період  їхнього пристосування  до життя
у жіночому  концентраційному таборі.
Моя свідомість засвоїла персональні займенники охорони,
які не потребують з’яви соціальних привидів,
які вказують мені дорогу в  пекло у межах і за межами
мого концентраційного гламуру.
Чому я   є усуненим із надр душі?  Чому я є залученим до самозаперечення?
Чому не можу отримати хоч якусь свободу осмислення себе?
Куди поділась моя свобода думки, слова, зміненої свідомості?
Чому мої самоспостереження не змінюють моїх  дій
і мого вибору  серед залучених до гламуру життя?