життям бомжую... та малюю!
                                                            і що я вчув, собі в знаття?                                                    
                                                            вперед Чуття — передЧуття?
                                                               
                                                               
закрили продухи весни,
а наробили дюр осінніх…
і літо, що було в нетлінних, —
доходить тлінної пори!

це й жовкне-золотіє час,
та все дорожчає на мірі…
не довіряючи лиш вірі, —
недооцінює так нас!

ото незручність!!  й ми-не-ми…
отак й покотимося, з кручі!!!
й летіть (в падінні ж?) невезучі…
хоч м’яко встелено??  — зими???