Перед тобою чиясь спина на якій татуювання з рожевої хни.
Рожева умовно, звісно – хто зна, якого вона кольору справді.
Хтось на сцені розповідає про свої причесані сни.
Літературно оброблені вже. Про штори свої брунатні.
Про улюблених письменників, які вже дізнались про все,
Про що не могли дізнатись за допомогою такої кількості літер.
Куди тобі там потрібно, тепер тебе віднесе
Гарячий фен (це такий ось південний вітер).
«Україна – країна барокко, - сказав літератор N, -
Куди не поїдеш – обличчям до Чорного, що впадає в Червоне».
Море потрапить нарешті до твоїх спустошених вен
І закипить, а потім, зрештою, охолоне.