* * *
я востаннє тебе пригощаю
яблучком
на далеких шляхах моїх
буде іноді трохи
невпевнено
ти згадай колись
цю смішну і дивну
паняночку
що вміщала небо
просто у себе
в пелені

ти постав за неї
маленьку воскову свічечку
бог простив навіть тих
що цвяхи забивали
не в дерево
вона щиро вірила
в невідворотність вічності
але навіть в неба
можуть рватися нерви

я даю тобі оберіг
від болю і пам’яті
кожен з нас має право
не забуватися іншими
тільки більше не буде
неба мого над нами
і для тебе яблучок
вибач
не буде більше