ЛОШАДЬ В ПАЛЬТО

Опять ты наехала, девочка: "Не ночевал!".
Где ночь я провёл - неизвестно и, главное, как.
Да только к утру в моей памяти полный провал,
А днём, если что ни будь делаю - вовсе не так.

Глупышка! Ты снова заладила: "Кто она, кто?"
Чего, наконец, в этой жизни я, грешный, хочу?
Откуда я знаю? Наверное - лошадь в пальто.
Наверное, с нею я скоро совсем улечу.

Ах, если б ты знала, как это кайфово: в ночи,
Когда распирают стихи и спешишь в никуда,
Лететь по Подолу, подземные слыша ключи.
От запаха лип, от луны со мной просто беда!

Ах, если б ты знала, как это бывает в бреду,
Когда до рассвета любовницей стонет строка.
Ты с нею в Раю, и ты с нею, конечно, в Аду.
Ты с нею! И, кажется, это уже на века!

Опять ты наехала, девочка: "Кто она, кто?"
Откуда я знаю? Наверное - лошадь в пальто.


КОНЯЧКА В ПАЛЬТО

Ти знову, дурненька, накинулась: "Не ночував!"
Де згаяв цю ніч - невідомо, а головне - як?
Під ранок в макітрі панує склероз, як чума.
А вдень, коли щось і роблю я, то зовсім не так.

Дитинко, ти знову питєшся: "Хто вона? Хто?"
Чого я, шалений, жадаю у цьому житті?
Та звідки я знаю? Напевне, конячка в пальто.
І скоро я з нею втечу по небесній путі.

Шкода, ти не знаєш, як добре гуляти вночі,
Як пишуться вірші і мріються мрії, коли
Мандруєш Подолом і волю несеш на плечі,
П'янієш од срібного сяйва, од запаху лип.

Шкода, ти ніколи не бачила радість мою,
Коли на світанні коханкою стогне строфа.
Ти знею у пеклі, ти з нею в самому раю.
Ти - з нею! Ти з нею навіки! Це більше, ніж факт.

Ти знову, дурненька, питаєшся: :Хто вона? Хто?"
Та звідки я знаю? Напевне, конячка в пальто.