Коли талі сніги під скоринкою свіжого льоду
віддають морозцем, а в повітрі вже бродить тепло -
народилася ти, незбагненна як нині погода,
весняне озерце в почорнілих снігах за селом.

І заграв промінець, усміхнулись бурульки на стріхах,
під ногами струмки нарізають собі колію.
Ще зимі не кінець, але день цей - велика потіха,
бо родилася ти, та, яку я найбільше люблю.

То найкращий із днів, які я зустрічаю так радо,
бо і стрітення всі від найпершого відлік беруть.
З почуттів, а не снів, ми складаєм своє ельдорадо,
з позолоти років свій до вічності мостимо путь.