Опубликовано: 2012.12.08
Сергій ТатчинКиївський сплінядучі дні осінньої облуди займають чергу в жовтий мавзолей. терпке повітря гусне, наче ґлей. весь листопад мене дратують люди. а звідси сплін. мені від цього зле. суспільний простір шириться петлею. довкола мене стільки молитов, що їх тепер не вирізнить ніхто. вони дзвенять у жовтій товщі ґлею, як бджоли нот, помножені на сто. ця самотина антиконструктивна. я девальвую в прозове єство. між слів і рим прадавній статус кво: я - антивірш. і це доволі дивно - як атеїст, що вірить в божество. це божество жило на Контрактовій. її ім’я подобалось губам. в її очах рибина голуба! у ті часи я завше був готовий кришити - здуру! - вірші голубам. тепер щодня народжується будень. нестача сонця - в сотні кіловат! збулося стільки радощів і свят, що розуміння - їх уже не буде - як кілька слів від Господа в приват. крихке довкілля стоншене мовчанням, воно мені покірне, наче пес. це словостій. мій голос ще не скрес. уздовж Дніпра тече навспак Почайна і вдалині сахається небес. |
2012 © Сергій Татчин |
Текст выверен и опубликован автором
Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”
Написать отзыв в книгу гостей автора
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.