************************************
Мене  світ не любив, і тепер я забутий.
Оживай   як  насіння, - вимовляв  я слова.
Рай мій,  де ти? У краях – духолюдом  прелютий,
розбиваєш   Граалі    людського  добра.

Церкви  теж у парканах вірять у  Батьківщину.
На зубах ворожнечі  скрипіли  хвіртки.
Нащо рвати  на собі вишиту  сорочину,
Одягни краще дуба  у червоні  квітки.

Без журби і без сміху   признаюся  ненці,
що уславив   на птаха, Боже мій! Багачі!
Нащо вам і до чого  признаватися в  честі?
Можно просто дивитися в живі очі грачів.