***
Катраном пустирище зацвіло.
Кротів масні чорніють терикони.
Буйніють білі кетяги. Зело
стікає водоспадом. Кожне гроно

бринить-співа, бджолино дзуменить
і лине в сяєві, окроплене росою.
Ідеш задумано. Спиваєш тлінну мить...
Одна сосна – і килим з моху й хвої.

Сама – у морі білопінних врун.
Зронила шишку – чемно перепросить.
Літає дятел – молодий джиґун,
та виткнеться гурт маслючків під осінь...

А десь шумлять незміряно бори
і подруг корабельних лине мова...
Далеко, там... Не видно і згори.
Приходять сни – зелені і соснові...